інтерв'ю з Мілою Іванцовою
1. Ви спробували себе в багатьох професіях. Чому така різка їх зміна? Література це остаточний ваш вибір?
Людину, яка за без малого 50 років життя не "скуштувала" жодного разу іншої професії, мені чомусь хочеться пожаліти. Хоча, тут 2 варіанти – чи вона настільки влучно обрала свій фах змолоду, чи так і не наважилася щось змінити в житті. Це, наче їсти все життя вівсянку. Чи лише ікру. Чи "Київський" торт. Інколи мої зміни були спровоковані ззовні, бо я мусила щось міняти. Інколи – з середини, бо я так хотіла. Власне, сьогодні завдяки цьому я маю досить широкий та глибокий життєвий досвід, який мені допомагає в творчості.
А література на сьогодні не є моєю професією. Бо професійний письменник, мабуть, той, хто їсть з цього фаху свій хліб.
2. Звідки ви берете сюжети до ваших романів?
1. Див. вище.
2. Я люблю людей. Вони мені цікаві. Власне, про людей я і пишу. А сюжети інколи "падають" на мене несподівано якимось зерням, котре я потім і вирощую. Правда, маю ще одне відкладене до пори "зерно", і два в роботі. Сварю себе, що пора би їх доростити :)
3. Чим вас найбільше приваблює література?
(не зрозуміла – тут література, як вид моєї діяльності чи приваблює, як читача?)
а) інколи я думаю, що то не я вибрала займатися літературою, а вона обрала мене. Для чого – не знаю. Може, як один з видів мистецтва, в якому я можу зробити щось своє, відмінне від інших. На відміну від пана Куркова я не міяла змолоду бути письменником :)
б) мене приваблює не всяка література. я дозволяю собі читати те, що хочу і не читати (чи не дочитувати) те, що мені не імпонує. Мені шкода часу (я читаю доволі повільно, по діагоналі не можу) А коли у мене постійно виникає думка "Навіщо я це роблю?" – я кидаю і беруся за більш цікаві мені книжки чи інші справи. Мабуть, в "моїй" літературі я також шукаю той "людський фактор" – і в сюжеті, і в ставленні автора до своїх героїв та до читача.
4. Яка прочитана книга справила на вас найбільше враження?
"Солодка Даруся" Марії Матіос.
5. Ототожнюєте ви себе зі своєю героїнею нового роману Вітражі, Поліною?
Категорично ні. Цей роман був започаткований як свого роду протест проти того, що у двох попередніх (власне, як і у оповіданнях) читачі бачили мене ледь не в усіх героїнях і просто насолоджувалися, відкриваючи для себе факти "моєї багатої біографії". Я створила героїню геть іншого віку, з іншою життєвою історією, з іншими проблемами та з іншим фахом. Наділила її навіть дещо іншою "орієнтацією". Але ось знову читають – і вірять. Мабуть, як то кажуть, "мастерство не пропьешь!"
А шанс потрапити до когорти справжніх перекладачів у мене з'явився вже після написання роману. Знову я щось випадково спрограмувала. Починаю подумувати, чи не заснувати мені власний бізнес під гаслом "Напишу щасливу долю. Дорого." :)
6. В житті ви реаліст?
Я оптиміст реалістично-романтичного відтінку.
7. Чи є у вас власне життєве кредо?
Так. Тримати кермо свого життя власними руками. Цьому мене навчило життя. Хоча це не простий підхід. Бо коли щось іде не так, немає, на кого скаржитись. А в творчості - писати так, щоб потім не було соромно.
8. Вже маєте якісь міркування з приводу наступної книги?
я вже маю один написаний і досі не виданий роман, один в роботі, один відкладений, а також – маю написаний текст до книги "Японська кулінарія очима європейця", який є не збіркою рецептів, "як з нічого зробити суші", а швидше є пізнавальним, культурологічним та популярним, тобто, для широкого загалу, викладенням теми. Видавництво, що мені його замовило, почило в кризу, цей текст є моєю власністю – шукаю видавця. (забігаючи наперед – суп місо, суші, роли готувати вмію) :)
9. Чи ви намагаєтесь показати себе читачам через власну творчість?
ні. я даю змогу уважному та співзвучному мені читачеві відчути автора. Власне, такі співзвучні читачі і формують коло прихильників кожного письменника.
Про "показати себе" – література, це не авторський подіум. Хоча бажання бачити в персонажах самого автора, мабуть, у читача не відняти :)
10. Як ви сприймаєте життя?
З незгасаючим інтересом :)